#ukraine

Найгарніша квітка

Friday May 21st, 2021 in Новини

Найгарніша квітка

Пропонуємо аудіоверсію книжки «Садівник», яку написав іспанський письменник, психолог, педагог та громадський діяч Гріан (Антоніо) Кутанда, а видало українське видавництво Свічадо.

Озвучила: Ія Місецька.

 

 

Деякі рослини потребують більше піклування, ніж інші. Коли рослина росте незграбно і не має квітів, треба обтинати й підживлювати її. Коли рослина росте криво, треба випрямляти її палицею. Але коли рослина росте так добре, як тільки може, нічого робити не треба – лише дати їй змогу рости й вкриватися квітами. Для всього цього потрібен Садівник, який буде оберігати, скеровувати, піклуватися і доглядати.

 

Слухайте попередні розділи:

 

https://credo.pro/2021/05/291407
Юлія Завадська May 21, 2021 at 07:00AM CREDO https://credo.pro

Літургія на 21 травня

Thursday May 20th, 2021 in Новини

Літургія на 21 травня

Римо-католицький календар

Святий Йоан із Непомук, пресвітер і мученик (довільний спомин)

Христофор Магалланес Хара, пресвітер, і сподвижники, мученики (довільний спомин)

П’ятниця VІI Великоднього тижня

Літургійні читання
Біблійні роздуми
Літургія Годин

Підпишіться на групу «Літургія РКЦ» у Viber та Telegram (для мобільних пристроїв)


Греко-католицький календар

Св. ап. і єв. Йоана Богослова.
Преп. Арсенія Великого

Літургійні читання
Біблійні роздуми

Підпишіться на групу «Літургія УГКЦ» у Viber та Telegram (для мобільних пристроїв)

https://credo.pro/2021/05/289844
Богомолов Ігор May 20, 2021 at 06:59PM CREDO https://credo.pro

Любити досконало не вміє зразу ніхто. Навіть апостоли

Thursday May 20th, 2021 in Новини

Любити досконало не вміє зразу ніхто. Навіть апостоли

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю VII Великоднього тижня

 

 

Коли Ісус явився своїм учням і коли поснідав з ними, каже Симонові-Петрові: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене більше, ніж оці?» Той каже Йому: «Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе!» Каже йому: «Паси ягнята Мої!»
Каже йому знову вдруге: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Той каже Йому: «Так, Господи, Ти знаєш, що люблю Тебе». Каже йому: «Паси вівці Мої».
Каже йому втретє: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Засмутився Петро, що сказав йому втретє: «Чи любиш Мене?», і каже Йому: «Господи, Ти відаєш все! Ти знаєш, що люблю Тебе!»
А Ісус йому говорить: «Паси вівці Мої. Воістину, воістину кажу тобі: коли ти був молодший, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш». Він сказав це, зазначаючи, якою смертю той прославить Бога.
Сказавши це, говорить йому: «Іди слідом за Мною!»

Йн 21, 15-19

Ти, мабуть, маєш досвід відновлення обітниць Хрещення під час Пасхальної Вігілії, коли священник ставить вірним низку запитань: «Чи відрікаєшся від гріха?», «Чи відрікаєшся від диявола?», «Чи віриш в Ісуса Христа?» Ствердними відповідями на ці запитання ми виражаємо свою віру та поновлюємо рішення йти слідом за Господом.

Запитуючи Петра: «Чи любиш Мене?» (Йн 21, 15-17), Ісус робить щось подібне. Він не докоряє Петру за зраду, але дає можливість відновити свою віру та зробити крок уперед. Господь не запитує: «Ти справді покаявся в тому, що тричі відрікся від Мене?» або «Ти впевнений, що можеш це довести?» Ісус і так знає, що Петро любить Його; але хоче, щоб апостол, який тепер уже знає про свою слабкість, свідомо повернувся на шлях учня. Це стає зрозумілішим, коли Він каже до Петра: «Іди за Мною» (Йн 21, 19).

Щодня Ісус запрошує і тебе прийняти Його любов. Вона обдаровує нас життям і робить здатними відповідати на любов любов’ю. Але ти не зможеш зробити цього відразу досконало, як не змогли Петро та інші апостоли. Спочатку це була людська, дещо егоїстична любов. Лише після Зіслання Святого Духа вона перетворилась на агапе, тобто любов самовіддану, готову пожертвувати життям заради інших.

Тож не бійся час від часу «сканувати» своє серце, щоб дізнатися, яка міра твоєї любові до Бога та ближніх. І не бійся її недосконалості. Коли побачиш, що твоїх сил уже не вистачає і порожнеча оселяється всередині — зупинись на хвилинку та зверни свій погляд на Христа. Тільки Він може відновити твою любов і допомогти зростати. До того ж пам’ятай, що день, який почався з прийняття любові Божої та бажання наслідувати Господа, не мине даремно! Любов Божа змінить твоє життя.

«Господи, ти знаєш, що я люблю Тебе. Допоможи мені щодня цілком віддаватися Тобі та йти за Тобою».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»

https://credo.pro/2021/05/291426
Богомолов Ігор May 20, 2021 at 06:58PM CREDO https://credo.pro

Христофор Магалланес Хара, пресвітер, і сподвижники, мученики

Thursday May 20th, 2021 in Новини

Христофор Магалланес Хара, пресвітер, і сподвижники, мученики

Римо-катол.: 21 травня (довільний спомин)

Хоч історія Церкви на американському континенті налічує набагато менше століть і років, ніж у Старому світі, її навряд чи можна назвати менш насиченою подіями. І вже ніяк не можна назвати цю історію бідною на яскраві особистості. Одна з таких особистостей — мексиканський священик-мученик Христофор (Крістобаль) Магалланес Хара, якого Церква вшановує сьогодні разом із 21 сподвижником, що, як і він, прийняли мученицьку смерть за християнську віру.

Майбутній святий народився 30 липня 1869 року в селищі СанРафаельТотатіхе в бідній селянській родині. З раннього дитинства батьки виховували його в атмосфері глибокої побожності й щирої, непохитної віри. Ще малим хлопчиком він допомагав батькам, наймаючись пастухом до власників худоби. У 19-річному віці Христофор вступив до семінарії. А ставши священиком, висловив бажання бути місіонером серед корінного населення.

Церковна влада призначила його настоятелем парафії в Тотатіхе. Отримавши призначення, молодий священик відразу забрався до праці: почав будувати школу і друкарню, створив катехетичні центри для дітей і дорослих. Отець Христофор проявив турботу і про матеріальний добробут своїх парафіян. Деякі джерела вказують, що він організував будівництво гідростанції, яке дозволило місцевим селянам придбати невеликі наділи землі. Не вдалося знайти уточнень, що це була за «гідростанція»: чи гідроелектростанція, що малоймовірно, хоча й повністю не виключено, чи якась водорозподільна станція, призначена для поливу землі. Але хай там як: факт турботи про добробут людей — незаперечний.

Але, звісно, не це було головним для о. Христофора. Проголошення людям Доброї Новини, виховання у вірі, підготовка до прийняття Таїнств — ось чому він присвячував себе у роботі. А найбільше, що його турбувало, — це розпізнання серед своєї пастви покликань до священства.

Принциповий противник насильства, о. Христофор, як і всі мексиканські священики та монахи, зіткнувся вже у ХХ столітті зі складною політичною ситуацією, дедалі більш несприятливою для Католицької Церкви. У 1910 році в країні спалахнуло повстання, яке повалило владу генерала Порфіріо Діаса, що керував країною з 1876 року. За час його правління Мексика досягла певних успіхів в економічному розвитку, однак це не привело до покращення життєвого рівня народу. А умови життя більшої частини трудящих — селян із числа корінного населення, значна частина з яких втратила землю, навпаки, погіршилась. Що ж до Церкви, то Діас,з одного боку, послабив дію антиклерикальних реформ, запроваджених його попередниками, чим здобув прихильність духовенства. З іншого ж боку, він постійно, хоч і дуже обережно, намагався обмежити вплив Церкви на народ.

Усуненням Діаса від влади революція не завершилась — занадто багато, мабуть, було претендентів на владу — а вилилась у кровопролитну громадянську війну, яка тривала до 1917 року. Але усіх претендентів об’єднувало одне: антикатолицька спрямованість, яка з року в рік вимальовувалась дедалі чіткіше. В 1924 році, після низки змін влади, як унаслідок виборів, так і від переворотів і політичних вбивств, президентом країни став Плутарко Еліас Кальєс. Цей сільський учитель позиціонував себе як переконаний атеїст, а його світогляд становив мішанину соціалізму з масонством. На додаток до конституції 1917 року, яка сама по собі була антикатолицькою, він запровадив шерег законодавчих актів, які не просто суттєво обмежували, а майже унеможливлювали діяльність католицького духовенства. Крім того, католикам-мирянам було заборонено займати державні посади і викладати в навчальних закладах. У кількох штатах були закриті семінарії та інші католицькі навчальні заклади. Чернече життя оголошувалось злочином, який карався ув’язненням. Плюндрування храмів і грабунок церковного майна ставали дедалі звичним явищем. Характеризуючи ті часи, президент Мексики 2000-2006 років Вісенте Фокс казав: «Після 1917 року Мексикою правили антикатолицькі масони».

Мексиканський народ намагався протистояти антикатолицькому «беспредєлу». Спочатку виключно мирним шляхом, звертаючись із відповідними петиціями до уряду. Це тільки посилило антикатолицькі репресії, і народ піднявся на збройну боротьбу проти антихристиянської диктатури. Окремі збройні виступи вилились 1926 року в повстання, яке увійшло в історію під назвою «Крістіада», а його учасники називали себе «крістерос» — може перекладатись як «христосівці», тобто прибічники Христа. Ця подія не обійшла стороною і о. Христофора Магалланеса: 21 травня 1926 року його заарештували за звинуваченням в участі у повстанні і «підбурюванні до бунту». Чи справді він брав у цьому участь? Хоча відтоді минуло відносно небагато часу — менше ніж сто років, — підтвердження чи спростування цього знайти важко. Одні джерела стверджують, що він був звинувачений абсолютно безпідставно, інші –– що він, проти власної волі, був якимось чином втягнутий у рух «крістерос». Але в чому інформації про о. Христофора з різних джерел збігаються,то це в тому, що він, як було сказано вище, був противником насильства. Отже, «підбурювати до бунту», тобто –– до участі в повстанні, тих, хто в ньому не брав участі, він навряд чи міг. Ну а якщо, все-таки підбурював? Якби так було, то можна тільки уявити, що то за була за влада і як вона могла «допекти», що навіть противники насильства «підбурюють до бунту»!

Як завжди в таких випадках, відповідь могли б дати матеріали розслідування. Але їх немає –– розслідування не проводилось. Отця Христофора, як і всіх мексиканських мучеників того часу, стратили без суду і слідства. Це сталось на четвертий день після арешту. Знаючи, що розстрілу не уникнути, священик усі свої речі віддав тому, хто потім його вбив.

Отець Христофор Магалланес і ще 24 мексиканських мученики (з них 22 –– священики), які загинули у 1926-37 роках, 22 листопада 1992 року були зараховані до лику блаженних. У проповіді під час церемонії беатифікації Святіший Отець Йоан Павло ІІ сказав, що «ці мученики нашого століття погодилися на смерть, публічно проголошуючи свою вірність Євангелію та пробачаючи своїх переслідувачів». 21 травня Ювілейного, 2000 року папа Йоан Павло ІІ зарахував о.Христофора і 21 священика, що загинули мученицькою смертю в період з 1915 по 1937 рік, до сонму святих.

https://credo.pro/2021/05/235869
Богомолов Ігор May 20, 2021 at 06:57PM CREDO https://credo.pro

Святий Йоан із Непомук, пресвітер і мученик

Thursday May 20th, 2021 in Новини

Святий Йоан із Непомук, пресвітер і мученик

Римо-кат.: 21 травня (довільний спомин)

Церква, живучи в часі, існуючи у світі цьому, все-таки не повинна належати до світу цього. Хоча всі розуміють – як люди Церкви, так і представники державної влади, – що це ніколи не давалося задешево. Однак якщо в певній країні виникає напруженість зі світською владою, то люди повинні мати змогу в критичний час бачити в Церкві свою опору.

Святий Йоан з Непомук (1340/1350–1393) став одним із символів чесного життя Церкви, непідкорення тиранським замашкам володаря. Тодішній король Чехії Вацлав IV (він же Венцеслав І Люксембуржець) був «Римським королем» – таке звання мали монархи, обрані главою Римської імперії, але ще не затверджені Папою. Бувши королем Німеччини і Чехії, по смерті батька Вацлав IV став королем тільки Чехії. Щодо релігійних питань, то він відверто підтримував Яна Гуса, якого єпископ Праги Збінек не менш відверто назвав єретиком. У справи Празької архидієцезії король втручався коли і як тільки міг, вважаючи її головним оплотом спротиву своїй королівській владі.

А Йоан Непомуцький, який був ученим священиком – студіював право в Празькому університеті, потім у Падуї (1382-1387), – став каноніком при колегіаті св.Егідія, потім каноніком собору свв.Петра і Павла у Вишеграді, і зрештою єпископським генеральним вікарієм. Це була друга після митрополита значуща постать у чеській Церкві. І посяганням короля він протистояв. Зокрема, була така історія: Вацлав IV збирався «подарувати» своєму фаворитові монастир у Кладрубах, де настоятель був старенький і ось-ось мав померти. Йоан Непомук і монахи умовилися, що нового абата буде обрано одразу ж по смерті попереднього, аби королю вже представити звістку про існування нового настоятеля. Це напевно послужило «останньою краплею» в їхньому протистоянні, і 20 березня 1393 року Непомука арештували. Двох священиків, схоплених разом з ним, незабаром відпустили, а ось у катуваннях св.Йоана король Вацлав, схоже, брав участь особисто.

За одним із варіантів життєпису святого, Йоан був схоплений за велінням короля і катований, щоб дізнатися таємницю сповіді королеви Софії, і помер, зберігши цю таємницю. Тому св.Йоан Непомук вважається покровителем сповідників. А також – заступником від повеней та інших загроз від води, бо його тіло скинули з мосту Карла IV у Влтаву. Народні перекази звіщають, що на шию святому прив’язали млинове жорно, та воно обірвалося, а в ніч загибелі святого незвичайне сяйво розбудило мешканців Праги.

Гуситський період – не найкращий в історії Чехії і не найприємніший в історії Католицької Церкви на тих землях. Але, мабуть, у протистоянні короля і Церкви люди таки вибрали владу Христову, а не владу земну: незабаром по смерті Вацлава IV (1419) культ св.Йоана розвинувся настільки, що його вшановували літургійно, називали блаженним і покровителем Праги та цілої Чехії. Офіційно ж процес прославлення розпочався тільки 1710 року. Непомука проголошено святим 1729 року.

В іконографії представлений у священицькому вбранні, сутані, рокеті, з пальмою мучеництва в руці, інколи тримає палець на вустах (символ збереженої таємниці). Атрибути: ключ, книжка, колодка, міст, печать, вінок із п’яти зірок і в центрі напис: TACUI – «я мовчав».

https://credo.pro/2021/05/63509
Микола Мишовський May 20, 2021 at 06:56PM CREDO https://credo.pro