Що папи говорили про святого Йосифа?

Що папи говорили про святого Йосифа? https://credo.pro/2021/03/286912 Герасименко Ольга

Постать святого Йосифа — це чисте полотно, на якому проповідники та богослови можуть написати широкий спектр картин. 

Оскільки Святе Письмо мало говорить про Йосифа, католицькій уяві залишається покоління за поколінням створювати все повніший образ святого, якому було довірено найвищу місію піклування про Ісуса та Марію.

Папський магістеріум протягом останнього часу приділяв особливу увагу Йосифу, оскільки народна відданість цьому святому з роками зростала. Різні папи у свій час використовували його постать як своєрідне «дзеркало» для своїх пастирських пріоритетів.

Після того як 8 грудня 1870 року блаженний Пій ІХ проголосив святого Йосифа покровителем Вселенської Церкви, його наступники, кожен у свій спосіб, звертали на нього особливу увагу.

 

Папа Лев ХІІІ

 

 

Лев ХІІІ розпочав свою енцикліку 1889 року «Quamquam pluries» про Йосифа зі слів «Щодо предмету цього культу, про який Ми сьогодні вперше говоримо публічно», вказавши таким чином на те, що тогочасний «Йосифічний»  магістеріум перебував на ранніх етапах розвитку.

У ті часи Папа Лев був дуже заклопотаний новими умовами життя, пов’язаними з промисловою революцією, та її наслідками для робітничого класу. Менш ніж за два роки він видав енцикліку Rerum Novarum, що заклала основу для сучасного соціального вчення Католицької Церкви. Тому Йосифа у його словах було зображено як того, хто «провів своє життя у праці», демонструючи, що «у скромному соціальному стані немає нічого ганебного, а робітнича праця не лише не принижує, а й в особливий спосіб облагороджує, якщо до неї долучити чесноту».

Папа Лев також вказав на небезпеку комуністичної революції, яку він згодом назве «ліками, гіршими за саму хворобу».

«Звернення до сили та боротьба за допомогою крамольних шляхів — це божевілля, яке лише підсилює зло, що його вони прагнуть придушити, — писав він. — Нехай бідні будуть мудрими, і довіряють не обіцянкам заколотників, а прикладу та заступництву святого Йосифа».

 

Преподобний Пій ХІІ

 

 

Зв’язок між працею та особою святого Йосифа було ще виразніше підкреслено у 1955 році, коли Пій ХІІ встановив свято Йосифа-робітника на додаток до його основної урочистості 19 березня.

Папа Пій ХІІ обрав 1 травня саме для того, щоби скласти конкуренцію європейському Дню праці або ж радянському Дню солідарності трудящих. У комуністичних країнах та в середовищах комуністичних партій Західної Європи першотравневі паради прославляли марксистську ідеологію та комунізм.

Пій ХІІ хотів представити альтернативне, християнське бачення людської праці, а тому обрав святого Йосифа за зразок для робітників.

 

Святий Йоан Павло ІІ

 

 

У 1989 році, на честь столітнього ювілею енцикліки Лева ХІІІ, Йоан Павло ІІ видав апостольську адгортацію «Redemptoris Custos» («Опікун Відкупителя»). Цей документ завершив його трилогію магістерських документів про Святе Сімейство, до якої також увійшла його перша енцикліка  «Redemptor Hominis» («Відкупитель людини») і енцикліка «Redemptoris Mater» («Матір Відкупителя»).

Йоан Павло ІІ, Папа людської свободи, у конституції ІІ Ватиканського собору «Gaudium et Spes» («Радість і надія») пояснив, що людина може по-справжньому знайти себе лише через щире дарування себе самої — згодом це стало головним лейтмотивом його понтифікату. Тому він представляв шлюб Йосифа та Марії як зразок свободи, що реалізувала себе у дарі.

«У кульмінації історії Спасіння, коли Бог виявляє свою любов до людства через дар Слова, саме шлюб Марії та Йосифа уповні реалізує “свободу подружнього дарування себе”, через прийняття та вираз такої любові», — писав Йоан Павло ІІ.

Вкорінюючи своє вчення  про працю, шлюб та сім’ю у глибоких роздумах над Книгою Буття, він проводив паралелі зі Святим Сімейством.

«Ми бачимо, що як на початку Старого Завіту, так і на початку Нового була сімейна пара. Але у той час як Адам і Єва стали джерелом зла у світі, Йосиф і Марія — це та вершина, з якої по всій землі поширюється святість. Спаситель розпочав свою справу Спасіння з цього святого і цнотливого союзу, у якому виявлялась Його всемогутня воля очистити і освятити сім’ю — це святилище любові і колиску життя».

Йоан Павло ІІ також спирався на загальний заклик до святості — головну тему ІІ Ватиканського собору.

«Найважливіше — це освячення повсякденного життя; освячення, яке кожна людина повинна здобути відповідно до свого власного стану, і яке можна просувати за моделлю, доступною для всіх людей. Святий Йосиф — це приклад тих скромних, яких християнство підносить до великих звершень. Він — доказ того, що для того, аби бути добрим і щирим послідовником Христа, не потрібні великі речі. Достатньо мати звичайні, прості та людські чесноти, але вони повинні бути істинними і справжніми».

 

Папа Франциск

 

 

У своєму листі «Patris Corde» («З батьківським серцем») Папа Франциск звертає увагу на особливу турботу святого Йосифа про бідних і знедолених, мігрантів і біженців, називаючи його «особливим покровителем усіх тих, хто змушений був покинути рідні краї через війну, ненависть, переслідування та бідність».

«Святе Сімейство мусило зустрічатися з конкретними проблемами, як і кожна інша сім’я, як багато наших братів і сестер серед мігрантів, що сьогодні також ризикують своїми життями аби уникнути лиха і голоду», — пише Святіший Отець.

«Святого Йосифа називають захисником нещасних, злиденних, вигнанців, бідних та вмираючих, — додає він. — Отже, Церква не може не виявляти особливої любові до наших найменших братів і сестер, адже Ісус ставився до них з особливою турботою і ототожнював себе з ними».

Папа Франциск також звертає увагу на сімейне насильство, коли пише: «у нашому світі, де психологічне, вербальне та фізичне насильство стосовно жінок настільки очевидне, святий Йосиф постає як втілення чуйного та доброго чоловіка».

«Польський письменник Ян Добрачинський у своїй книзі “Тінь батька” розповідає історію святого Йосифа у формі роману, — пише Папа Франциск. — Він використовує образ тіні, щоб описати Йосифа. У своїх стосунках з Ісусом він був земною тінню Його Небесного Отця: він наглядав за ним і захищав його, ніколи не залишаючи напризволяще».

«Батьками не народжуються, а стають, — наголошує Папа. — Чоловік стає батьком не через те, що просто приводить дитину у цей світ, а через прийняття відповідальності за цю дитину. Щоразу коли чоловік бере на себе відповідальність за життя іншого, він стає батьком для цієї людини. Сьогодні діти часто здаються сиротами, яким не вистачає батька».

Папа Франциск також міркує про образ Йосифа у Євангеліях: «Мені подобається думати, що саме у особі святого Йосифа Ісус черпав натхнення для притчі про блудного сина та милосердного батька (Лк 15, 11-32)». Безперечно, це прекрасна думка, навіть якщо сімейне життя Йосифа було зовсім не схоже на життя сім’ї з притчі.

У цьому полягає секрет привабливості святого Йосифа для Папи Франциска та його попередників: цей великий святий може бути саме тим, хто нам потрібен.

Переклад CREDO за: Fr. Raymond J. de Souza , National Catholic Register

 

March 23, 2021 at 11:03AM CREDO https://credo.pro

Share this

Leave a Reply

Your email address will not be published.

71  +    =  78